Воєнний стан адвокатури
Бернард Шоу якось сказав, що «взагалі-то, влада не псує людей, просто дурні, коли вони знаходяться при владі, псують владу».
Цей відомий вираз спав мені на думку саме сьогодні, бо я чітко зрозумів, що вперше за 27 років Незалежності України домінантні принципи Прав Людини, закладені в законодавстві, міжнародних зобов'язаннях та Конституції України, можуть перетворитись на якісь фантастичні прожекти чи «збиті» дороговкази, а не залишатися реальними підвалинами громадянського суспільства та механізмами державного управління. Справа в тому, що в Адміністрації Президента не те, що не полишили спроб «продавити» свою псевдо-реформу адвокатури, але лише посилили тиск на всіх фронтах. Декілька десятків проплачених статей в ЗМІ, кулуарні домовленості, погрози на адресу депутатів – у хід йде весь арсенал політичних ігрищ й маніпулювання.
Черговий день «Х» для адвокатури може настати 6 грудня 2018 року. Прикро, якщо в цей день - День Збройних Сил України країна залишиться беззахисна. Ні, не в плані воєнної сили, а в аспекті захисту прав громадян. Саме так, бо мова йде не про привілеї чи права адвокатів, але про звуження, а часом й банальне відсторонення громадян від права на захист. В ЗМІ вже багато писалося про те, що саме передбачається запровадити проектом №9055. Але ще раз наголошу на важливому.
З 2019 року інтереси громадян в суді буде представляти виключно професійний адвокат, особливо в кримінальному провадженні. Натомість, проект закону передбачає такий вид дисциплінарного покарання як відсторонення адвоката від клієнта при веденні справ в суді. Зазначений вид дисциплінарного стягнення обумовлений з одного боку так званими зловживаннями адвоката як учасника усіх процесів, а з іншої - передбаченою проектом присягою адвоката, згідно якої адвокати «мають сприяти здійсненню незалежного і безстороннього правосуддя, підтримувати повагу до суду»... Тобто, про домінантність інтересів наших клієнтів вже не йдеться, й ніколи не йтиметься. Бо суди зараз повністю підконтрольні владі, а значить, все, що буде суперечити інтересам тих людей, які знаходяться при владі, буде автоматично не сприяти правосуддю. Адвокат перетвориться на маріонетку, або навіть ляльку на мотузках, керовану ким завгодно, тільки не пріоритетом Закону й Прав Людини.
Сьогодні вранці, переглядаючи свіжу пресу, надибав на цікаву статтю Сергія Рахманіна в «Дзеркалі тижня». І там текст починається з такого вступу: «Один мій знайомий, людина непублічна й небідна, повідомив, що має намір балотуватися в президенти. На резонне запитання: "Якого біса?" відповів просто: "Задля рядка в CV. "Кандидат у президенти" — звучить гучно. Магія слів, що впливає на публіку, яка не вдається в деталі". Розмова згадалася, коли я ознайомився з текстом гучного президентського указу. "Воєнний стан" — звучить гучно. Слова, що магічно впливають на публіку. Особливо якщо вона не вдається в деталі».
І тут я зрозумів, як ці слова про те, що в нас зараз коїться в країні, дивним чином перегукуються з тим, що робиться з адвокатурою. Адже й нова псевдореформа адвокатури – це теж «магія слів, що впливає на публіку. Особливо, якщо не вдаватися в деталі». Тим, більше, що за великим рахунком, в адвокатурі воєнний стан теж запроваджений вже дуже давно. З тих пір, як маргінали від адвокатури, разом зі своїми поплічниками в Адміністрації Президента, вирішили прибрати «адвокатуру «до своїх» рук з метою чи банальної наживи, чи просто без розуміння, що з нею робити – але за принципом аби було.
При цьому владний механізм "роботи" з реформою адвокатури такий самий дурнуватий, як і у випадку і з запровадження воєнного стану в Україні.
Дивіться самі. 26 листопада Петро Порошенко у зверненні до громадян підкреслив: "В Указі я не передбачаю жодних заходів, пов'язаних з обмеженням прав і свобод громадян". Через кілька годин повторює те саме з парламентської трибуни: "Я заявляю як президент і Верховний Головнокомандувач: не буде обмеження прав, не буде обмеження свобод!". І через добу закріпить в інтерв'ю вітчизняним телеканалам: "Це моя принципова позиція — ніяких обмежень конституційних прав і свобод не відбудеться". Та тільки правда в тому, що воєнний стан ЗАВЖДИ обмежує права громадян. Саме тому він має характер особливого правового режиму, ЗАСТОСОВУВАНОГО ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ БЕЗ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ СВОЇХ ГРОМАДЯН ДЕРЖАВА ОБІЙТИСЯ НЕ МОЖЕ.
Теж саме відбувається і в адвокатурі. Куратор реформи адвокатури Олексій Філатов ось вже три роки повторює як мантру: «Головною метою реформи адвокатури є створення ЄДИНОЇ самоврядної правничої професії та підвищення якості правосуддя в цілому, через запровадження єдиних професійних та етичних стандартів, єдиних стандартів відповідальності, ефективне забезпечення права та гарантій адвоката». Але в результаті – не єдина й самоврядна, але розпорошена й БЕЗСИЛА інституція. Не єдині стандарти відповідальності, а виключно підпорядкування адвоката забаганкам судді та прокурора. Не ефективне забезпечення прав та гарантій адвоката, але запровадження нових ОБМЕЖЕНЬ (тут тобі й зловживання правом на адвокатський запит, й зловживання процесуальними правами, й навіть «заміна» адвоката на більш «податливого» на вимогу слідчого).
І знову у мене виникає аналогія з воєнним станом, в якому вже декілька днів живе 10 областей України. Запровадження цього стану показало повну правову невизначеність авторів цієї ідеї. Вона полягає в тому, що указ, який підтверджує введення воєнного стану, набув чинності 28 листопада. Але початком терміну дії правового режиму воєнного стану зазначено 14 годину 26-го. Сергій Рахманін з цього приводу глузує: «Припустімо, ви учасник мітингу на захист вомбатів у Херсонській області, який відбувався о 14:30. Закону ви не порушували, оскільки на той момент депутати ще навіть не зібралися на історичне засідання Ради. Але, на думку ряду юристів, сьогодні ви можете вважатися формальним правопорушником. Оскільки після набуття законом чинності ваша вомбатозахисна діяльність у зазначений час є теоретичним порушенням заборони на свободу зібрань, передбаченої законом про ВС. Дурниця, скажете ви, дрібниця. Але таких дрібниць надто багато, їх перелік забрав би неабияку кількість часу й місця. А подібних дрібниць не може бути, коли йдеться про настільки делікатне питання, як воєнний стан».
Вибачте, але дурниць не повинно бути й у такому делікатному питанні як реформування адвокатури як єдиного правозахисного інституту в державі!
До речі, адвокат Авраам Лінкольн, ставши президентом, через муки і терни, через громадянську війну згуртував країну і створив фундамент для неймовірного виробничого і духовного стрибка в майбутньому. Адвокат Олександр Керенський, ставши керівником країни, довів її до повного краху, кинув в громадянську війну і ганебно втік, кинувши її напризволяще. Але у мене виникає питання, а куди ж заведе країну колишній адвокат Олексій Філатов, якщо він робить усе, аби в Україні перестала існувати адвокатура, а відтак – і можливість громадян отримувати юридичний захист?
У грудні 2017 року секретар Ради адвокатів України Павло Гречківський сказав, що «адвокати не можуть погодитися на реформу, ідея якої - перетворити адвокатуру на маріонетковий інститут». Через рік я вискажу свою думку, яка повністю збігається з настроями усієї спільноти адвокатів Закарпатської області: адвокати не можуть погодитись на реформу, ідея якої – позбавити громадян права на захист, бо це - пряме порушенням розділу ІІ Конституції України. Й мені дуже дивно, що саме таку ідею «неконституційної» реформи обстоюють, прикриваючись іменем Гаранта Конституції.
Я вже неодноразово звертався до депутатів з вимогою не голосувати за проект №9055. І мені імпонує, що мої слова, підкріплені принциповою позицією більшості адвокатів, знайшли відгук у Комітеті ВР з протидії корупції, в якому визнали проект 9055 корупціогенним. На жаль, Ігор Луценко, який доклав надзвичайно багато зусиль задля такого результату, може помилитися в тому, що це завадить владі «пропихнути» цей закон. Якщо влада хоче, то вона й на посаду Генерального прокурора може поставити людину без юридичної освіти. І ми усі знаємо, що це не жарт, а наша українська реальність. Дуже грунтовно проаналізували усі ризики, які несе в собі проект 9055, і у профільному Комітеті з питань правової політики та правосуддя під проводом Руслана Князевича. Нагадаю, що саме Р.Князевич наголосив на тому, що звернення Ради адвокатів Закарпатської області про неприпустимість прийняття проекту №9055 доведено до відома членів Комітету з метою врахування під час роботи над проектом.
Воєнний стан адвокатури
От тільки справа в тому, що голосувати за проект будуть усі депутати, а як ми знаємо, не всі вони обізнані, що саме готують в Адміністрації Президента під цим вже повністю знеціненим словом «реформа».
Коротко нагадаю, що у найзагальніших рисах, законопроект містить два блоки - кардинальні зміни системи адвокатського самоврядування та нові права й обов’язки адвокатів. При цьому, жодне із завдань законопроект не вирішує по суті, але підпорядковує меркантильним інтересам окремих осіб, що, власне, й викликало публічний протест і адвокатської спільноти, в тому числі й Закарпаття, й міжнародних правозахисних організацій. Більш того, реалізація законопроекту призведе до протилежного ефекту - паралічу самоврядування, безправ'я адвоката в судовому процесі, - а отже й до повної неможливості громадян хоч якось хахистити свої права та свободи. Такий собі правовий воєнний стан – обмеження прав громадян в ім’я правосуддя імені Президента. Іншими словами, коли буде досягнуто кумулятивний ефект цих двох тенденцій, адвокатура як професійний інститут примножиться на нуль. Такої професії більше не буде. А країна впаде у правову тиранію та юридичний хаос.
При цьому найбільший спротив у адвокатів викликають закладені в законопроекті правки до КПК про так звані "зловживання процесуальними правами". На розсуд судді, багато дій адвоката можуть бути визнані порушенням з подальшими санкціями проти захисника. Клопотання, скарги і відводи можуть перетворитися з тактики захисту в зловживання, якщо так вирішить суддя. За неявку на засідання цю норму можна застосувати до адвоката, а до прокурора - не можна. Законопроект містить багато преференцій на користь прокуратури. Починаючи від доступу в адвокатську професію і закінчуючи врученням адвокатам підозр в спрощеному порядку. У прокурорів з'являються розширені можливості тимчасово відстороняти адвокатів. А щоб проти цього вже ніхто нічого не «пискнув», то водночас й передбачається повне "перезавантаження" (ліквідація) всіх органів адвокатського самоврядування та обрання нових («повністю підконтрольних»), що безпосередньо вплине на захищеність і законний статус кожного адвоката.
Ви знаєте, що я люблю читати фантастику, бо вона є віддзеркаленням прагнень людства. І от я не знаю, чи буде вважатися фантастичним, якщо колись в Україні приймуть таку адвокатську реформу, яка передбачатиме, щоб кожен юрист перш, ніж він буде призначений на посаду слідчого, прокурора, судді, нотаріуса, навіть юрисконсульта, в обов'язковому порядку попрацював адвокатом. Щоб суддя, відхиляючи клопотання адвоката, згадував би, як відхилялися його клопотання, щоб слідчий, допитуючи підозрюваного, згадував би, як сам по кілька годин чекав дозволу на зустріч з підзахисним. Щоб кожен пам'ятав, як він був змушений долати бюрократичні перепони, що стоять на шляхи виконання свого професійного обов'язку щодо захисту громадян. То це, може, й фантастика, але те, що адвокати ніколи не припинять боротися за Справедливість, й не дадуть нікому знищити Право громадян на Захист – це факт й сьогоденна реальність.
Просто усім слід запам’ятати одну тезу: адвокатурі не потрібні ані поспішні реформи, ані революції за принципом "зламати все!".
Адвокатурі необхідний лише своєчасно прийнятий і ефективний Закон, який регулює основних аспекти діяльності адвокатів – й насамперед, їх незалежність. Тільки в цьому випадку кожен громадянин в нашій країні буде відчувати себе захищеним.
Виражаючи консолідовану думку керівників органів адвокатського самоврядування України, вироблену ще на спільних зборах 08.02.2018, на яких я головував і на яких була прийнята Резолюція про неприпустимість недолугих змін до закону про адвокатуру, і неодноразово підтверджену протягом наступних подібних засідань, ЗВЕРТАЮСЬ ДО УСІХ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ: "Покажіть, що в Україні існує справжній парламентаризм. Що ви можете приймати виважені й компетентні рішення, які сприятимуть встановлення в країні не тільки правової держави, але й демократії як такої. А демократичному суспільству потрібна тільки сильна адвокатура. Тож не тільки в інтересах адвокатури, але в інтересах усієї Української Нації та її европейського вибору звертаюсь до парламентарів - не допустіть знищення Української Адвокатури.
